Припять

Колись тут вирувало життя: місто, зважаючи на середній вік його жителів, вважалося чи не наймолодшим не лише в Україні, а й у колишньому Союзі. Та 27 квітня 1986 року близько 100 тисяч прип’ятців були евакуйовані зі своїх домівок. Причина відома — аварія на Чорнобильській АЕС.


— Із собою взяли лише документи і деякі особисті речі, — згадує Галина Наумова, яка працювала на станції оператором одного з енергоблоків. — Все, що нажили з чоловіком за 17 років подружнього життя, довелося залишити.

Так сталося, що через 9 років Галині Михайлівні випало побувати у своєму колишньому помешканні. Вона була приголомшена побаченим: у ньому не залишилося ні меблів, ні посуду, що їх поспіхом кинула родина у час небезпеки, навіть паркет зник.

— Побаченим поділилася з такими ж чорнобильськими «біженцями», як і сама, котрі отримали квартири у Києві, — продовжує жінка. — Ті заспокоїли, мовляв, не дивуйся: ті меблі давно вивезені й продані. Шкода лише людей, які їх купили, не здогадуючись, що вони радіаційно забруднені.


Після Чорнобильської катастрофи, як відомо, евакуйовані не лише жителі Прип’яті, а й ще майже 70 населених пунктів Полісся. Буквально через кілька днів їхні оселі привернули увагу охочих поживитися чужим добром.

— Уже в травні ми затримували мародерів, які виносили з квартир різний скарб, — згадує Олександр Марущак, який у ті дні у складі міліцейського підрозділу охороняв громадський порядок. — Зазвичай це був посуд, килими, телевізори.

Не гребували мародери й одягом. Чи знали вони, що весь цей крам настільки насичений радіонуклідами, що той, хто його придбає, певною мірою підпише собі і своїм рідним смертний вирок?


— Звісно, знали, — каже Олександр Маркіянович. — Але ця обставина їх не цікавила. Знаєте, в роки війни мародерів розстрілювали на місці. А ці хіба кращі за тих?..

Прип’ять, десятки сіл, жителів яких евакуювали до інших регіонів, потрапили до так званої зони відчуження — території, яка зазнала найбільшого радіаційного забруднення і обнесена колючим дротом.

«Незаконне проникнення до зони суворо заборонено», «Полювання і риболовля заборонені», «В’їзд лише за спеціальними перепустками» — щити з такими попередженнями впадають в око, тільки-но ви наближаєтесь до зони. Мені неодноразово доводилося бувати в Чорнобилі, на самій станції, і щоразу треба було виписувати спеціальні перепустки, пред’являючи їх міліціонерам, які чергують на контрольно-перепускному пункті.


А чи можна потрапити до зони нелегально? — поцікавився якось я у знайомого міліціонера, який несе там службу і прізвище якого з відомих причин не називаю.

— Звичайно, — посміхнувшись, відповів він. — Принаймні для жителів сіл, які не потрапили за колючий дріт, це не проблема. Адже вони знають ці місця як свої п’ять пальців.

Дехто звинувачує міліціонерів: мовляв, коли б вони як слід виконували свої обов’язки, то й миша не проскочила б у зону. Що ж, мабуть, не всі з них сумлінно ставляться до своїх службових обов’язків. Але особисто в мене язик не повертається звинувачувати в цьому лише правоохоронців. Нагадаю, що сьогодні зону по периметру, довжина якого становить близько 350 кілометрів, охороняють лише 200 міліціонерів. Забагато? Отож…

Відтоді, коли зону обнесли колючим дротом, минуло понад 20 років. За цей час загорожа в багатьох місцях зруйнувалася, що на руку тим, хто хоче за рахунок зони поліпшити своє матеріальне становище.

— Я категорично не згодний з тими, хто вважає, що правопорушення, пов’язані з незаконним проникненням на територію зони відчуження, є незначними і не слід надто перейматися ними, — каже заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Володимир Холоша. — Адже ці порушники не просто прогулюються лісом, а збирають гриби, ягоди, полюють, рибалять, потім продають свою продукцію на ринках Києва, інших населених пунктів. І люди, які її купують, отримують додаткове внутрішнє опромінення, неабияк шкодячи своєму здоров’ю.

Утім, приїздять сюди не лише по гриби та ягоди: багатьох манить метал, якого тут чимало. Під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи були задіяні тисячі одиниць різноманітної техніки. Після експлуатації МАЗів і КАМАЗів безпосередньо на самій станції вони настільки забруднилися радіацією, що стали непридатними для подальшого використання за межами 30-кілометрової зони. І тому урядова комісія вирішила залишити їх на території зони: за кілька десятків кілометрів від самої станції знаходиться звалище техніки, або, як ще його називають, автомобільний цвинтар. На ньому є навіть вертоліт. Правда, вся ця техніка не «похована», а стоїть просто неба, привертаючи увагу зловмисників.

— Про те, що звідсіля спритні ділки вивозять автомобільні двигуни, різні запчастини, давно відомо, — відверто розповідав мені уже згадуваний Віталій. — Але команди на затримання ніхто не давав…

Схема, за якою із зони вивозили метал, а також деревину, діяла протягом тривалого часу. Чому — можна лише здогадуватись. Але не так давно вона все ж не спрацювала, і співробітники СБУ затримали групу «бізнесменів», які везли чергову партію вантажу. Затриманню передувала кропітка робота спецслужби, яка тривалий час відстежувала кожен крок ділків, скрупульозно збираючи доказову базу. Взяли їх саме тоді, коли вони везли метал на один з обласних пунктів прийому метало-брухту. Про розмах «бізнесової» діяльности свідчить той факт, що вони мали намір вивезти й вертоліт, плануючи використовувати його як кафе в одному з міст Київщини.

Скільки за останніх 22 роки, що минули з того дня, коли на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, у зоні відчуження незаконно побувало різних спритників, ніхто не знає. Але рахунок, як кажуть самі правоохоронці, йде на десятки тисяч. Невідомо й те, скільки металу, деревини вони вивезли, у скількох квартирах з неї постелили підлогу чи в скількох оселях стоять меблі, виготовлені з деревини, яка аж світиться від радіації. Рахунок, мабуть, теж іде на тисячі тонн і тисячі таких осель. Пересічні громадяни розплачуються своїм здоров’ям, а то й життям, за намагання окремих індивідуумів — людьми їх важко назвати — збагатитися за будь-яку ціну.

Торік Парламент України вніс до чинного законодавства поправки, які посилюють кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до зони відчуження і ведення на її території будь-якого «промислу». Проте лише за перше півріччя поточного року правоохоронці затримали і притягли до адміністративної відповідальности близько 300 чоловік. Порушили проти них 9 кримінальних справ. Та чи дійдуть вони до судів і які вироки винесуть служителі Феміди, якщо ці справи все ж потраплять до їхніх рук? Якщо зловмисники, чия вина буде доведена судом, понесуть відповідальність, адекватну своїм вчинкам, то це стане уроком для інших. Якщо ж ні, то це теж стане уроком: мовляв, не такі вони, правоохоронці, і страшні, як їх малюють.

… Зона відчуження існуватиме ще довго. Скільки — не знає ніхто. Ні чиновники Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, ні науковці з питань радіаційної медицини. Правда, останні кажуть, що «говорити про ліквідацію зони відчуження як такої ще зарано». Отже, потрібно зробити все можливе, щоб вона стала, нарешті, недоступною для захланних ділків.